"Уся складна і різноманітна діяльність живих істот, — писав Протопо­пов, — поділяється лише на рад природжених і набутих рефлексів, і вся поведінка як людини, так і будь-якої тварини може бути пояснена за допо­могою дослідження цих рефлексів". Наука, що вивчає поведінку людини з цієї точки зору, іменується рефлексологією (Бехтерев) або ж, за терміном американських вчених, "психологією поведінки" (psychology of behavior).

Як уже зазначалось, у своїх методологічних побудовах рефлексологи ви­ходили із принципу тотожності внутрішнього і зовнішнього, сутності та явища, забуваючи про їхню діалектику, внутрішню суперечність. Одне :ї основних питань психології і полягає в тому, щоб дослідити, як зовнішнє стає внутрішнім (перехід зовнішнього подразника у факт свідомості, що пов2язане з проблемою формування переконання і т. д.), а також яким чи­ном це внутрішнє переходить у зовнішнє, тобто, наприклад, як людина здійснює вчинки, якими вона керується намірами тощо. Адже кваліфікація вчинків при різному ставленні суб'єкта до них буде різною.

Перша з них — застосування природного експерименту.Протопопов, спираючись на доробок відомого психолога О.Лазурського, доповнив експеримент рефлексологічною методикою. Експеримент, в якому береться предмет в його природному стані, уже виявляє намір експериментатора до синтетичного, цілісного трактування — на відміну від гострого експеримен­ту, коли вирішуються головним чином питання аналітичного характеру. Думку про це висловив ще Павлов: він указував, що створена ним школа фізіології дала природознавству цілісний організм, а не його окремі ізольовані функції.

Ідею вивчення високих моделейбуло висунуто Протопоповим ще в 1923 р. Він указав на необхідність переходу рефлексології до охоплення складних форм поведінки. Рефлексологія високих моделей, яка базується на рефлексології елементарних моделей, де акти поведінки зводяться до балан­су основних процесів збудження і гальмування, лежить в основі комплекс­них форм поведінки. Саме ця рефлексологія становить базу педагогіки. Тут уже не буде узагальнень, які виходять за межі дослідних явищ. Таке відбувається тоді, коли закономірності, отримані на спрощених моделях, безумовно переносяться на моделі складні.

Зведення до простого як методичний засіб не можна заперечувати лише там, де ведеться про вивчення акту поведінки з фізіологічного боку, тобто анатомо-фізіологічних механізмів самого акту, але· там, де цей акт треба вивчати цілком, не досить знати самі ці механізми, а слід, крім цього, знати ще й те соціальне оточення, яке пімотувало, сформувало цей акт і ту ситу­ацію, яка його спричинила.

Акцентуации личности
Основные типы акцентуаций. 1. Гипертимный тип – в первую очередь характеризуется необычайной коммуникабельностью, активностью, выразительностью жестов и мимики. Такие люди обычно пребывают в приподнятом настроении и требуют этого от окружающих. 2. Возбудимый тип характеризуется импульсивностью поступков. Основными являются черты харак ...

Синдром «эмоционального сгорания» как показатель профессиональной дезадаптации консультанта ТД
В поле зрения специалистов, занимающихся разработкой теории телефонного консультирования, находится синдром «эмоционального сгорания» консультанта. «Синдром сгорания» - сложный психофизиологический феномен, который определяется как эмоциональное, умственное и физическое истощение из-за продолжительной эмоциональной нагрузки и является ...

Психические состояния
Согласно определению Левитова, психическое состояние – это целостная характеристика психической деятельности за определенный период времени, показывающая своеобразие протекания психических процессов в зависимости от отражаемых предметов и явлений действительности, предшествующего состояния и психических свойств личности. Психические со ...